смішки
СМІШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2. Вже ж мені минулися Дівоцькії смішки (Чуб., V, 1874, 211); Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я, та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі (Граб., І, 1959, 427); В очах [у Каті] ніякої серйозності. Завжди смішки (Багмут, Опов., 1959, 103); - Да скажи ж, Мотре-серденько, як се ти все те знаєш?.. - Посилала я сороку-білобоку, а вона мені принесла дві вісті під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. Та так смішками та жартами й одмовилась, а правди не сказала (Вовчок, І, 1955, 61); - Мене піднімуть двірські на сміх. А мені ліпше смерть у битві, ніж смішки двірських (Н.-Лев., VII, 1966, 51); Ці смішки мало турбували Ївгу, вона майже не звертала на них уваги (Донч., IV, 1957, 200); Він питає, де Петро, А Оксані смішки (С. Ол., Вибр., 1959, 78).
@ Напали (узяли) смішки кого - комусь захотілося сміятися. Очі їй стулились вужче, Леночка аж тупотить. Татка тут напали смішки: - Ну й чудна ж ти! (Тич., II, 1957, 326); - Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки (Мирний, IV, 1955, 379); Наробити смішків з кого - осміяти, висміяти кого-небудь. Зять довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі (Н.-Лев., III, 1956, 205); На смішки кому - те саме, що На сміх (див. сміх). Колись приповідали собі на смішки: «Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з молоком та й дуже вона була смачна» (Козл., Сонце.., 1957, 10); Не до смішків кому - те саме, що Не до сміху (сміхів) (див. сміх). Може будуть сміятись? Навряд. Не до смішків їм (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 38); Смішки строїти див. строїти1; У (в) смішки- заради жарту, щоб посміятися. [Кукса:] Ви навмисне чи у смішки? [Дранко:] Пошуткував з вами трішки (Кроп., І, 1958, 206); - Отих перснів понадавали йому дівчата й панни в смішки з цілої нашої парафії (Н.-Лев., IV, 1956, 282); Усе (все) смішки кому - хто-небудь тільки сміється, веселиться. - Вам усе смішки та жарти, а нам нема часу жартувати (Н.-Лев., III, 1956, 322); [Ярина (знов сміється) :] А що ж? Тут і заночуєш? Вже присвоївся? [Гаптін:] Тобі все смішки... (Л. Укр., III, 1952, 718).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смішки | |
Родовий | смішків | |
Давальний | смішкам | |
Знахідний | смішки | |
Орудний | смішками | |
Місцевий | на/у смішках | |
Кличний | смішки |
смішко
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смішко | смішки |
Родовий | смішка | смішків |
Давальний | смішкові, смішку | смішкам |
Знахідний | смішка | смішків |
Орудний | смішком | смішками |
Місцевий | на/у смішку, смішкові | на/у смішках |
Кличний | смішку | смішки |
смішок
СМІШОК, шка, ч. 1. Нетривалий, короткочасний сміх. З мене вилітає хриплий смішок. - Ха-ха! О, з пана Адама відомий апостол... (Коцюб., II, 1955, 259); Засміявся Іван Бондар і з задоволенням почув у коридорі смішок своєї Марійки (Стельмах, II, 1962, 22); Він засміявся лукавим, приглушеним смішком, і смішок цей не сподобався Тимкові (Тют., Вир, 1964, 268); // Про жартівливий, усміхнений вираз (очей, обличчя). Раптом Людмила глянула на свого супутника, і в очах блиснув затамований смішок (Головко, І, 1957, 483); По обличчях присутніх пробіг смішок (Ткач, Плем'я.., 1948, 111).
З смішком - злегка усміхаючись. Загомоніли всі одразу в коридорі про Обухівку. Без серця, із глумливим смішком: кооперація - це не коня з конюшні, не з комори хліб (Головко, II, 1957, 170); - Писати [протокол] на самого себе? Та швидше руки мені повідсихають! - Кажу це з смішком (Збан., Єдина, 1959, 70).
2. у знач. присл. смішком. Жартома, несерйозно. Агент .. смішком, багатозначними натяками то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір'я (Стельмах, І, 1962, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смішок | смішки |
Родовий | смішку | смішків |
Давальний | смішкові, смішку | смішкам |
Знахідний | смішок | смішки |
Орудний | смішком | смішками |
Місцевий | на/у смішку | на/у смішках |
Кличний | смішку | смішки |