смішливий
СМІШЛИВИЙ, а, е. Те саме, що сміхотливий. Так і зріс [Василько] на самоті, сам із собою. Не говіркий був, не смішливий (Вовчок, І, 1955, 275); Прибув взвод саперів на чолі з молоденьким, чорнявим, дуже смішливим лейтенантом (Собко, Запорука.., 1952, 145); Змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дн. Чайка, Тв., 1960, 154); Семен досі мовчав, але смішлива іронічна гримаска вже кривила йому губи (Ільч., Серце жде, 1939, 255); - Філька Помагайбіс у нас мастак, - серйозно сказав високий підмайстер з широким смішливим ротом, від якого щохвилини ждеш усмішки (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 206).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смішливий | смішлива | смішливе | смішливі |
Родовий | смішливого | смішливої | смішливого | смішливих |
Давальний | смішливому | смішливій | смішливому | смішливим |
Знахідний | смішливий, смішливого | смішливу | смішливе | смішливі, смішливих |
Орудний | смішливим | смішливою | смішливим | смішливими |
Місцевий | на/у смішливому, смішливім | на/у смішливій | на/у смішливому, смішливім | на/у смішливих |