снарядний
СНАРЯДНИЙ, а, е. Прикм. до снаряд 1. В дворі Арсеналу величезна купа димучих снарядних гільз (Довж., І, 1958, 59); Земля усіяна снарядними осколками (Вол., Самоцвіти, 1952, 158); // Який утворюється, з'являється і т. ін. внаслідок розриву снаряда. Ми рвали проліски там, де снарядні ями засипав сніг (Сос., Солов. далі, 1957, 145); Від поранених несло снарядним димом і запеченою кров'ю (Тют., Вир, 1964, 492); // Признач. для зберігання снарядів. - Артилеристи є, - виступив наперед Житченко, - та біда тільки - снарядів у нас обмаль.. - Він відкрив снарядний ящик. - Бачите? Раз, два, три. Оце й усе (Гончар, II, 1959, 78); // Признач. для виготовлення снарядів. У снарядній майстерні.. виник вибух (Добр., Очак. розмир, 1965, 136).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | снарядний | снарядна | снарядне | снарядні |
Родовий | снарядного | снарядної | снарядного | снарядних |
Давальний | снарядному | снарядній | снарядному | снарядним |
Знахідний | снарядний, снарядного | снарядну | снарядне | снарядні, снарядних |
Орудний | снарядним | снарядною | снарядним | снарядними |
Місцевий | на/у снарядному, снаряднім | на/у снарядній | на/у снарядному, снаряднім | на/у снарядних |