снування
СНУВАННЯ, я, с. Дія за знач. снувати. В такий час [наприкінці літа] природа, здається, до всього чуйно, тривожно прислухається і чітко тримає над землею кожний звук: і дівочу пісню, і скрип воза,.. і те снування коників, що неначе найнялися і таки зіткали над лугами живу, але невидиму сітку зі своєї музики (Стельмах, І, 1962, 603).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | снування | снування |
Родовий | снування | снувань |
Давальний | снуванню | снуванням |
Знахідний | снування | снування |
Орудний | снуванням | снуваннями |
Місцевий | на/у снуванні | на/у снуваннях |
Кличний | снування | снування |