сніжка
СНІЖКА, и, ж. 1. Невелика, тверда грудка, зліплена із снігу. Вискакую на подвір'я, вмиваюся першим снігом, ліплю сніжку, шпурляю в верховіття осокора (Збан., Малин. дзвін, 1958, 299); Юрко наздоганяв, на бігу ліпив сніжки, ціляв ними у вертку дівчину (Коз., Вибр., 1947, 29).
У (в) сніжки грати (гратися, гуляти) - брати участь у грі, при якій ті, що грають, намагаються закидати один одного грудками, зліпленими із снігу. З школи плем'я іде молоде, В сніжки грають веселі хлоп'ята... (Нех., Ми живемо.., 1960, 43); Осторонь хлопчики із сміхом та вереском гралися в сніжки або будували фортецю з снігу (Тулуб, В степу.., 1964, 465); Він катався з хлопцями на санках, гуляв у сніжки (Ів., Пошта.., 1943, 33).
2. тільки мн., кул. Білки, збиті з цукровою пудрою і зварені в киплячому молоці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сніжка | сніжки |
Родовий | сніжки | сніжок |
Давальний | сніжці | сніжкам |
Знахідний | сніжку | сніжки |
Орудний | сніжкою | сніжками |
Місцевий | на/у сніжці | на/у сніжках |
Кличний | сніжко | сніжки |
сніжок
СНІЖОК, жку, ч. Зменш.-пестл. до сніг. Синє море замерзає Льодком тонесеньким Та припадає Сніжком білесеньким (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 307); Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л. Укр., І, 1951, 312); Сіяв дрібний, вогкий сніжок (Вас., II, 1959, 39); Легенький сніжок, останній подих подоланої весною зими, пустотливо кружляв в повітрі (Досв., Вибр., 1959, 274); * Образно. Сніжок упав на скроні,.. І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (Стельмах, V, 1963, 208); *У порівн. Почав [Назар] уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (Вовчок, І, 1955, 138); Привело до царя тих дев'ять коней. Біленькі, як сніжок (Три золоті сл., 1968, 174).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сніжок | сніжки |
Родовий | сніжку | сніжків |
Давальний | сніжкові, сніжку | сніжкам |
Знахідний | сніжок | сніжки |
Орудний | сніжком | сніжками |
Місцевий | на/у сніжку | на/у сніжках |
Кличний | сніжку | сніжки |