солтис
СОЛТИС, а, ч., іст. У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) - сільський староста. Гасали від села до хутора солтиси і поліцаї, конфіскували за борги останню ряднину, виводили з двору оплакану гіркими слізьми худобину (М. Ол., Чуєш.., 1959, 23); - Ви десь гадали собі, що пани вічні і ви вічно коло них солтисом будете... (Козл., Сонце.., 1957, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | солтис | солтиси |
Родовий | солтиса | солтисів |
Давальний | солтисові, солтису | солтисам |
Знахідний | солтиса | солтисів |
Орудний | солтисом | солтисами |
Місцевий | на/у солтисі, солтисові | на/у солтисах |
Кличний | солтисе | солтиси |