сольний
СОЛЬНИЙ, а, е. 1. Який виконують соло. Композитор [Моцарт] написав також ряд проникливих сольних пісень на слова німецьких поетів (Мист., 1, 1956, 45); Пісня розпочиналась сольним вступом (Збан., Малин. дзвін, 1958, 230); У хлопчика голос ніжний, він співає в гурті дівчаток, мусить виконувати сольні партії (Мас., Роман.., 1970, 38); Сольний номер; Сольний концерт.
2. Який виконує соло. Сцени ці скомпоновано для сольних голосів, хору й оркестру (Іст. укр. музики, 1922, 111).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сольний | сольна | сольне | сольні |
Родовий | сольного | сольної | сольного | сольних |
Давальний | сольному | сольній | сольному | сольним |
Знахідний | сольний, сольного | сольну | сольне | сольні, сольних |
Орудний | сольним | сольною | сольним | сольними |
Місцевий | на/у сольному, сольнім | на/у сольній | на/у сольному, сольнім | на/у сольних |