сонет
СОНЕТ, а, ч. Віршована строфа, яка складається з 14 рядків, перев. п'ятистопного ямба - двох чотиривіршів та двох тривіршів. Франко, оборонець поневоленої жінки і знавець жіночого серця, звернув увагу своїм сонетом, писаним про жіноче серце (У. Кравч., Вибр., 1958, 423); Якось під час зустрічі Павло похвалився їй, що один сонет у своїй збірці присвячує їй (Головко, II, 1957, 489); Сонет М. Рильського набув нової якості й водночас не втратив своїх старих перевірених віками переваг (Літ. Укр., 17.III 1970, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сонет | сонети |
Родовий | сонета | сонетів |
Давальний | сонетові, сонету | сонетам |
Знахідний | сонет | сонети |
Орудний | сонетом | сонетами |
Місцевий | на/у сонеті | на/у сонетах |
Кличний | сонете | сонети |