сопляк
СОПЛЯК, а, ч., розм. 1. Слиз, що виділяється з однієї ніздрі. - Він, мамо, за те бив Маїйку, що ви йому пиїжка не спек'ї, - лепече маленький хлопчик з двома сопляками, що потекли з носа (Коцюб., І, 1955, 441).
2. перен., зневажл. Про молоду недосвідчену і невмілу людину, яку не поважають. - Чому ти раніш за це не думав, сопляк ти паршивий? - злісно, з презирством промовила Рахіль, блиснувши на сина сердитими очима (Вас., II, 1959, 16); - Хіба не казали тобі, сопляку, що спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство? (Смолич, Мир.., 1958, 7); - Не вірю я, щоб ви так моментально підняли руки перед цим.. сопляком (Шовк., Інженери, 1956, 398).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сопляк | сопляки |
Родовий | сопляка | сопляків |
Давальний | соплякові, сопляку | соплякам |
Знахідний | сопляк, сопляка | сопляки, сопляків |
Орудний | сопляком | сопляками |
Місцевий | на/у сопляку | на/у сопляках |
Кличний | сопляку | сопляки |