спадаючий
СПАДАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спадати 1-4. Він бачив спадаючий з неба вогонь, а там, за морем, в далекій перспективі сяли перед ним мусульманські реліквії (Коцюб., І, 1955, 293); Через річечки з острівця на острівець були перекинуті над кипучою, спадаючою водою легенькі місточки (Н.-Лев., І, 1956, 163); Вона ніби сиділа десь на скелі над водою.. Спадаюче на груди й плечі волосся здавалося на сонці червоним плавним золотом (Коб., І, 1956, 138); «Прекрасний, може, заключний акорд наших великих боїв», думав Черниш і, відкинувши спадаючу на чоло спітнілу чуприну, подав команду в'ючитись (Гончар, III, 1959, 416); Відчинив [Василь] вікно. Жадібно пив нічну прохолоду. А внизу бився спадаючий ритм міського життя (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спадаючий | спадаюча | спадаюче | спадаючі |
Родовий | спадаючого | спадаючої | спадаючого | спадаючих |
Давальний | спадаючому | спадаючій | спадаючому | спадаючим |
Знахідний | спадаючий, спадаючого | спадаючу | спадаюче | спадаючі, спадаючих |
Орудний | спадаючим | спадаючою | спадаючим | спадаючими |
Місцевий | на/у спадаючому, спадаючім | на/у спадаючій | на/у спадаючому, спадаючім | на/у спадаючих |