спадкування
СПАДКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. спадкувати. Були часи, коли [виробничий] досвід передавався лише в межах сім'ї по прямій лінії спадкування від батька до сина, від матері до дочки (Ком. Укр., 4, 1962, 33); З правом особистої власності тісно зв'язане право спадкування. Значно розширена свобода заповіту. Кожен громадянин може відписати все своє майно або частину його кому хоче (Рад. Укр., 19.I 1964, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спадкування | спадкування |
Родовий | спадкування | спадкувань |
Давальний | спадкуванню | спадкуванням |
Знахідний | спадкування | спадкування |
Орудний | спадкуванням | спадкуваннями |
Місцевий | на/у спадкуванні | на/у спадкуваннях |
Кличний | спадкування | спадкування |