спеція
СПЕЦІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Прянощі, які додають до страви для поліпшення смаку й аромату; приправа. З городу вони поверталися з оберемками листяних спецій (Рудь, Гомін.., 1959, 10); В узбецьких стравах своєрідним є підбір.. спецій (м'ята, кориця, гвоздика, імбир, шафран і т. п.) (Технол. пригот. їжі, 1957, 4).
2. заст. Зілля (у 2 знач.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спеція | спеції |
Родовий | спеції | спецій |
Давальний | спеції | спеціям |
Знахідний | спецію | спеції |
Орудний | спецією | спеціями |
Місцевий | на/у спеції | на/у спеціях |
Кличний | спеціє | спеції |