сплигувати
СПЛИГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛИГНУТИ, ну, неш, док. 1. з чого. Стрибком спускатися з чого-небудь; стрибати вниз. Грицько з Панасом мчали просто степом, раз у раз сплигуючи з коней і припадаючи вухом до землі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 139); Для Тоні це було мов кіно дивитись, як Сіробаба, посадивши неподалік свого кукурузника, вилазить з кабіни, сплигує на землю (Гончар, Тронка, 1963, 70); Не чекаючи, поки спиниться, з паровоза сплигнули два донські козаки (Головко, II, 1957, 457); Роман Васильович тихо сплигнув з ліжка, почав поспішно вдягатись (Збан., Переджнив'я, 1960, 213).
2. на кого-що, заст. к кому-чому. Стрибком піднятися куди-небудь, наблизитися до когось, чогось. Тогді одна [дівчина] к йому сплигнула Так, мов цвіркун або блоха (Котл., І, 1952, 253); Треба сплигнути на цей найближчий прискалок (Донч., II, 1956, 276).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплигую | сплигуємо |
2 особа | сплигуєш | сплигуєте |
3 особа | сплигує | сплигують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплигуватиму | сплигуватимемо |
2 особа | сплигуватимеш | сплигуватимете |
3 особа | сплигуватиме | сплигуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сплигував | сплигували |
Жіночий рід | сплигувала | |
Середній рід | сплигувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплигуймо | |
2 особа | сплигуй | сплигуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сплигуючи | |
Минулий час | сплигувавши |