сповитий
СПОВИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сповити. Перед самим перелазом Дитина сповита - Та й не туго, й новенькою Свитиною вкрита (Шевч., I, 1963, 311); У промінні від свічки він побачив сина, який лежав, сповитий білим полотном (Скл., Святослав, 1959, 275); - Та що ж говорити...- зніяковів Чиж. Поранена рука його була сповита великим бинтом (Довж., І, 1958, 189); Із зелені будинок з колонами привидом білим глянув дірками вікон-дверей. Де-не-де забито дошками. Ввесь у виноград дикий сповитий (Головко, І, 1957, 209); Чи не здається їм [пташкам],.. Що в краю темному, сповитому журбою, Блиснуть пісні, мов блискавки ясні? (Л. Укр., І, 1951, 176); Не туманами далі сповиті - В синім мареві обрій зрина (Шпорта, Вибр., 1958, 96); На околиці степ, сповитий нічною пітьмою, дихнув їм в обличчя холодною вогкістю (Шовк., Інженери, 1948, 85); // у знач. прикм. Малесенький голосок дзвенить тихенько і любенько над сповитим братиком (Вовчок, VI, 1956, 343).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сповитий | сповита | сповите | сповиті |
Родовий | сповитого | сповитої | сповитого | сповитих |
Давальний | сповитому | сповитій | сповитому | сповитим |
Знахідний | сповитий, сповитого | сповиту | сповите | сповиті, сповитих |
Орудний | сповитим | сповитою | сповитим | сповитими |
Місцевий | на/у сповитому, сповитім | на/у сповитій | на/у сповитому, сповитім | на/у сповитих |