сподар
СПОДАР, я, ч., розм. 1. Те саме, що государ. За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап (Котл., І, 1952, 195); В римській ідольській землі Се беззаконіє творилось. Либонь за Декія царя? Чи за Нерона сподаря? (Шевч., II, 1963, 281).
2. Те саме, що господар. Ви, сподарі, не питайте та ковбасу мені дайте (Сл. Гр.); * Образно. Оддихай собі, степе-сподарю, досита, І дивись крізь туман, як ключами-стадами Журавлі линуть в вирій до нового літа (П. Куліш, Вибр., 1969, 404).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сподар | сподарі |
Родовий | сподаря | сподарів |
Давальний | сподареві, сподарю | сподарям |
Знахідний | сподаря | сподарів |
Орудний | сподарем | сподарями |
Місцевий | на/у сподарі, сподареві | на/у сподарях |
Кличний | сподарю | сподарі |