споночіти
СПОНОЧІТИ, іє, док., безос. Настати, проявити свої ознаки (про ніч). На дворі вже зовсім споночіло (Гр., І, 1963, 409); Ввечері, тільки споночіло, тихий стук пролунав біля дверей невисокої.. хати Кравчуків (Собко, Нам спокій.., 1959, 73); Вже воно [сонце] при заході, вже скоро воно й зовсім сховається, і споночіє надворі (Гончар, II, 1959, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споночію | споночіємо |
2 особа | споночієш | споночієте |
3 особа | споночіє | споночіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | споночів | споночіли |
Жіночий рід | споночіла | |
Середній рід | споночіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споночіймо | |
2 особа | споночій | споночійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | споночівши |