спопеліти
СПОПЕЛІТИ, ію, ієш, док. 1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий... одежа спопеліла, опадає... (Гр., І, 1963, 449); Надворі весна, а листя давно облетіло, спопеліли всі квіти й трава. Дерева повивертало [снарядами] з корінням (Кучер, Голод, 1961, 26).
@ Спопеліти від сорому - дуже засоромитися. - Я думала, спопелію від сорому, коли мені сказали (Вільде, Сестри.., 1958, 303).
2. перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим-небудь, стратити сили, стати душевно спустошеним; // У боротьбі з чимось, у переживаннях розтратитися, витратитися.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спопелію | спопеліємо |
2 особа | спопелієш | спопелієте |
3 особа | спопеліє | спопеліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спопелів | спопеліли |
Жіночий рід | спопеліла | |
Середній рід | спопеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спопеліймо | |
2 особа | спопелій | спопелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спопелівши |