спочив
СПОЧИВ, у, ч., розм. Те саме, що спочинок. Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться.. І тільки й спочиву , що у старої Ганьки Води напитися з полив'яної баньки (Рильський, Поеми, 1957, 234); Із міста до міста шляхами курними Два вершники мчаться. І коні під ними Потомлені, в милі, забули про спочив (Воронько, Драгі.., 1959, 92); Хто йде вперед - не думає про спочив (Бичко, Сійся.., 1959, 35); * Образно. На спочив сонечко сіда; І нам за ним плисти... Хай спочива... Після труда Спочинь, мій краю, й ти! (Граб., І, 1959, 230).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спочив | спочиви |
Родовий | спочиву | спочивів |
Давальний | спочивові, спочиву | спочивам |
Знахідний | спочив | спочиви |
Орудний | спочивом | спочивами |
Місцевий | на/у спочиві | на/у спочивах |
Кличний | спочиве | спочиви |
спочити
СПОЧИТИ див. спочивати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочину | спочинемо |
2 особа | спочинеш | спочинете |
3 особа | спочине | спочинуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спочив | спочили |
Жіночий рід | спочила | |
Середній рід | спочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочиньмо | |
2 особа | спочинь | спочиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спочивши |