спровокувати
СПРОВОКУВАТИ, ую, уєш, док., перех . 1. Навмисно спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків з негативними наслідками. Боячись Червоної Армії, гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю, спустошити її душу (Довж., III, 1960, 55); Часом мені здавалося, що мене хочуть ганебно спровокувати, використати в якихось брудних цілях (Кол., На фронті.., 1959, 80); Від Русевичів Лара вийшла з прикрим почуттям, що її спровокували на щось таке, чого вона зовсім не хотіла робити (Шовк., Інженери, 1956, 438).
2. Провокацією викликати яку-небудь подію, пригоду, вчинок і т. ін. Троє.. в годину ночі, на околиці міста,.. напали на двох братів Якимчуків, що проводили дівчат. Спровокували бійку (Дор., Не повтори.., 1968, 234); Буржуазія та її агенти - меншовики і есери - намагалися зірвати організацію мирних переговорів з Німеччиною, спровокувати наступ німців проти ще не зміцнілої Радянської республіки (Біогр. Леніна, 1955, 192).
3. спец. Штучно викликати підсилення якого-небудь явища. Спровокувати приступ малярії.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спровокую | спровокуємо |
2 особа | спровокуєш | спровокуєте |
3 особа | спровокує | спровокують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спровокував | спровокували |
Жіночий рід | спровокувала | |
Середній рід | спровокувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спровокуймо | |
2 особа | спровокуй | спровокуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спровокувавши |