спуд
СПУД, у, ч., заст. Потайник, схованка, сховище.
@ Лежати під спудом - залишатися без уваги, використання; бути забутим. Повісті [Т. Шевченка, написані російською мовою на засланні] лежали під спудом аж до 1888 року і лише потім були надруковані (Від давнини.., І, 1960, 252); Довгий час лежали під спудом великі запаси руди поблизу села Хотінь (Рад. Укр., 15.XI 1961, 2); Покласти під спуд див. покласти1; Тримати (держати) під спудом - залишати без уваги що-небудь, не використовувати чогось. - Знаєте що, отче Палладіє! От чорноризці мають покладні гроші й держать їх дурнісінько під спудом, у скринях (Н.-Лев., III, 1956, 380).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спуд | спуди |
Родовий | спуду | спудів |
Давальний | спудові, спуду | спудам |
Знахідний | спуд | спуди |
Орудний | спудом | спудами |
Місцевий | на/у спуді | на/у спудах |
Кличний | спуде | спуди |