спуст
СПУСТ, ч . 1. род. у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). Вродилось.. пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (Котл., І, 1952, 170).
2. род. а, розм. Те саме, що струг.
3. род. у, заст. Пристрій для відведення води. Се був спуст стародавнього великого ставу (Фр., III, 1950, 250); Нижче од спусту між камінням в білому шумі та в бризках купаються циганчата (Н.-Лев., VII, 1966, 289); // Заставка (у млині).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спуст | спусти |
Родовий | спусту | спустів |
Давальний | спустові, спусту | спустам |
Знахідний | спуст | спусти |
Орудний | спустом | спустами |
Місцевий | на/у спусті | на/у спустах |
Кличний | спусте | спусти |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спуст | спусти |
Родовий | спуста | спустів |
Давальний | спустові, спусту | спустам |
Знахідний | спуст | спусти |
Орудний | спустом | спустами |
Місцевий | на/у спусті | на/у спустах |
Кличний | спусте | спусти |