спустошеність
СПУСТОШЕНІСТЬ, ності, ж . 1. Абстр. ім. до спустошений 1.
2. Стан морального безсилля, збайдужіння. Моральна спустошеність, відсутність будь-яких моральних устоїв - характерні риси психології широких верств буржуазного суспільства (Ком. Укр., 12, 1964, 46); Наступила оця спустошеність, повне закам'яніння душі, байдужість до себе й до інших (Гончар, II, 1959, 95).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спустошеність | спустошеності |
Родовий | спустошеності, спустошености | спустошеностей |
Давальний | спустошеності | спустошеностям |
Знахідний | спустошеність | спустошеності |
Орудний | спустошеністю | спустошеностями |
Місцевий | на/у спустошеності | на/у спустошеностях |
Кличний | спустошеносте | спустошеності |