спустошливий
СПУСТОШЛИВИЙ, а, е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд, які вторглись зі сходу і були розгромлені на території Русі (Ком. Укр., 5, 1967, 62); Зашумлять тисячокілометровими смугами молоді ліси і стануть на дорозі спустошливим вітрам (Рад. Укр., 3.ІІІ 1949, 1); * Образно. - Цікаво, чи будуть ревнувати при комунізмі? - якось думала Зоя.. - Чи припиняться коли-небудь оці спустошливі усобиці людських почуттів? (Гончар, Дорога.., 1953, 11); // Який свідчить про спустошення, є наслідком спустошення. Війна лишила свої спустошливі сліди і в Озерному. Багате господарство було зруйноване (Оров., Зел, повінь, 1961, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спустошливий | спустошлива | спустошливе | спустошливі |
Родовий | спустошливого | спустошливої | спустошливого | спустошливих |
Давальний | спустошливому | спустошливій | спустошливому | спустошливим |
Знахідний | спустошливий, спустошливого | спустошливу | спустошливе | спустошливі, спустошливих |
Орудний | спустошливим | спустошливою | спустошливим | спустошливими |
Місцевий | на/у спустошливому, спустошливім | на/у спустошливій | на/у спустошливому, спустошливім | на/у спустошливих |