спухати
СПУХАТИ, аю, аєш, недок., СПУХНУТИ і рідко СПУХТИ, хну, хнеш; мин. ч. спухнув і спух, ла, ло; док . 1. Ставати ненормально, хворобливо пухлим, набрякати від скупчення рідини в тканинах тіла; опухати. [Дуенья:] Сеньйора бачить, як напухли руки?.. [Анна (глянувши на руки дуеньї ):] А справді, спухли (Л. Укр., III, 1952, 391); Оксен лежав щокою на снігу, обличчя його спухло, у волосся понабивалося снігу (Тют., Вир, 1964, 538); Ранком Наталка пішла до школи, повернулася як і завжди, - тільки її руки були подряпані, а ніс - трохи спух (Ю. Янов., І, 1954, 24); // Надуватися, набрякати від напруження (про жили, кровоносні судини). Спухали, натягувались жили на скронях, і стугоніла, розриваючись од лютого болю, голова (Стельмах, II, 1962, 180).
@ Бодай (щоб) він (ти, вона, воно, вони) спух (спухла, спухло, спухли); Нехай він (ти, вона, воно, вони) спухне (спухнеш, спухнуть) - уживається як лайка, проклін. [Каська:] Картоплю носила, бо мій дармоїд вилежується, щоб він спух... (Ірчан, І, 1958, 77).
2. розм. Ставати повним, товстим; пухнути. - Ти лінюх! До роботи залінивий! Все кричиш, що нещасливий, а з дармовання [дармування] аж спух! (Мак., Вибр., 1954, 432).
3. перен. Збільшуватися в об'ємі. Пожадно вбирала [земля], пила животворну вологу, розпарювалася, спухала... (Горд., Чужу ниву.., 1947, 92); Здувалися грозові хмари і темним тістом спухали на.. небосхилі (Стельмах, І, 1962, 163).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спухаю | спухаємо |
2 особа | спухаєш | спухаєте |
3 особа | спухає | спухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спухатиму | спухатимемо |
2 особа | спухатимеш | спухатимете |
3 особа | спухатиме | спухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спухав | спухали |
Жіночий рід | спухала | |
Середній рід | спухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спухаймо | |
2 особа | спухай | спухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спухаючи | |
Минулий час | спухавши |