співрозмовниця
СПІВРОЗМОВНИЦЯ, і, ж. Жін. до співрозмовник. Петров пильно вдивлявся в очі співрозмовниці (Ряб., Золототисячник, 1948, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співрозмовниця | співрозмовниці |
Родовий | співрозмовниці | співрозмовниць |
Давальний | співрозмовниці | співрозмовницям |
Знахідний | співрозмовницю | співрозмовниць |
Орудний | співрозмовницею | співрозмовницями |
Місцевий | на/у співрозмовниці | на/у співрозмовницях |
Кличний | співрозмовнице | співрозмовниці |