спішений
СПІШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спішити.
2. у знач. прикм. Який спішився. Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (Панч, О. Пархом., 1939, 134); Розступилися [люди], даючи спішеному полковникові прохід до кобзарів (Ле, Хмельницький, І, 1957, 5); Спішені козаки, закріпивши попони між кіньми, везли на них поранених побратимів своїх (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 187).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спішений | спішена | спішене | спішені |
Родовий | спішеного | спішеної | спішеного | спішених |
Давальний | спішеному | спішеній | спішеному | спішеним |
Знахідний | спішений, спішеного | спішену | спішене | спішені, спішених |
Орудний | спішеним | спішеною | спішеним | спішеними |
Місцевий | на/у спішеному, спішенім | на/у спішеній | на/у спішеному, спішенім | на/у спішених |