старообрядець
СТАРООБРЯДЕЦЬ, дця, ч., рел. Послідовник, прихильник старообрядництва. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі, які рятувалися від кріпосної неволі, і старообрядці, які тікали від релігійних переслідувань (Іст. УРСР, І, 1953, 288); Все тут [на ярмарку] перемішалося: чумацькі мажари і телеги [вози] старообрядців (Гончар, Таврія, 1952, 33); Значну кількість послідовників мала у свій час релігійна секта старообрядців (Наука.., 1, 1958, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | старообрядець | старообрядці |
Родовий | старообрядця | старообрядців |
Давальний | старообрядцеві, старообрядцю | старообрядцям |
Знахідний | старообрядця | старообрядців |
Орудний | старообрядцем | старообрядцями |
Місцевий | на/у старообрядці, старообрядцеві | на/у старообрядцях |
Кличний | старообрядцю | старообрядці |
старообрядка
СТАРООБРЯДКА, и, ж., рел. Жін. до старообрядець.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | старообрядка | старообрядки |
Родовий | старообрядки | старообрядок |
Давальний | старообрядці | старообрядкам |
Знахідний | старообрядку | старообрядок |
Орудний | старообрядкою | старообрядками |
Місцевий | на/у старообрядці | на/у старообрядках |
Кличний | старообрядко | старообрядки |