старшинування
СТАРШИНУВАННЯ, я, с. Дія за знач. старшинувати. Ще й досі була Хаєцькому впомки та перша ніч його незвичного старшинування. Гірка і повчальна ніч... (Гончар, III, 1959, 308); Чого тільки він не передумав? ..І потаємні жалі за старшинуванням, яке всміхалося йому один час на виборах, і тяжкий сум останніх бурхливих часів (Ле, Ю. Кудря, 1956, 259); Його старшинування над реєстровими козаками зміцнилося внаслідок політики коронних дипломатів (Ле, Наливайко, 1957, 43); Перевернуло старшинування й Максима.. Запишався, почав гордувати нижчими себе (Мирний, І, 1949, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | старшинування | старшинування |
Родовий | старшинування | старшинувань |
Давальний | старшинуванню | старшинуванням |
Знахідний | старшинування | старшинування |
Орудний | старшинуванням | старшинуваннями |
Місцевий | на/у старшинуванні | на/у старшинуваннях |
Кличний | старшинування | старшинування |