стверджувальний
СТВЕРДЖУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який виражає підтвердження чого-небудь. У соціалістичному реалізмі, як і в критичному, існує як стверджувальна, так і критична функція (Іст. укр. літ., II, 1956, 25).
2. грам. Який містить у собі ствердження або стверджує що-небудь. До стверджувальних належать частки так, еге, егеж, атож, аякже, авжеж. Усі вони служать вказівкою на те, що сказане повністю відповідає дійсності (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 504).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стверджувальний | стверджувальна | стверджувальне | стверджувальні |
Родовий | стверджувального | стверджувальної | стверджувального | стверджувальних |
Давальний | стверджувальному | стверджувальній | стверджувальному | стверджувальним |
Знахідний | стверджувальний, стверджувального | стверджувальну | стверджувальне | стверджувальні, стверджувальних |
Орудний | стверджувальним | стверджувальною | стверджувальним | стверджувальними |
Місцевий | на/у стверджувальному, стверджувальнім | на/у стверджувальній | на/у стверджувальному, стверджувальнім | на/у стверджувальних |