стверділий
СТВЕРДІЛИЙ, СТВЕРДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ствердіти, стверднути. Стежка довела до горбика, де стирчала.. рибальська хатинка. Горбик той був просто стародавній осілий і стверділий смітник (Н.-Лов., V, 1966, 241).; Рипить під чобітьми стверділий, утоптаний саньми й ногами сніг (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 98); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. - Чого нав'яз? - говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (Коцюб., II, 1955, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стверділий | стверділа | стверділе | стверділі |
Родовий | стверділого | стверділої | стверділого | стверділих |
Давальний | стверділому | стверділій | стверділому | стверділим |
Знахідний | стверділий, стверділого | стверділу | стверділе | стверділі, стверділих |
Орудний | стверділим | стверділою | стверділим | стверділими |
Місцевий | на/у стверділому, стверділім | на/у стверділій | на/у стверділому, стверділім | на/у стверділих |