стовпіти
СТОВПІТИ, ію, ієш, недок., розм. Втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти від хвилювання, з переляку, від розгубленості і т. ін. - Відчиняю [відкриваю] її [телеграму] і - стовпію. Там стояло написано: «Нещасливий чоловіче, що ти накоїв!» (Фр., III, 1950, 247); - Я твоя доля.. - Навіть фронтовика можуть вразити і приголомшити ці слова. Марко зачудовано стовпіє (Стельмах, Правда.., 1961, 51); Повертає голову [зайченя], підводиться на ноги і раптом стовпіє: перед ним стоїть якесь страхіття (Коп., Як вони.., 1961, 28).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стовпію | стовпіємо |
2 особа | стовпієш | стовпієте |
3 особа | стовпіє | стовпіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стовпітиму | стовпітимемо |
2 особа | стовпітимеш | стовпітимете |
3 особа | стовпітиме | стовпітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стовпів | стовпіли |
Жіночий рід | стовпіла | |
Середній рід | стовпіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стовпіймо | |
2 особа | стовпій | стовпійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стовпіючи | |
Минулий час | стовпівши |