страм
СТРАМ, у, ч., розм. Те саме, що сором 1-4. Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм (Л. Укр., І, 1951, 277); [Пріська:] Он старий пан усе пристають до мене, - і не страм їм? (Мирний, V, 1955, 161); Чужа біда Панькові - сміх; Своя, ж і стид, і страм, і гріх (Бор., Тв., 1957, 156); [Кряж (Ользі ):] Як себе не шкодуєш, то хоч мого імені не ганьби... Не думав, що доживу до такого страму... Колись таких, як ти... в ставку топили (Зар., Антеї, 1962, 247).
@ Вводити (ввести) у (в) страм - те саме, що Вводити (ввести) в сором (див. вводити). [Чирва:] Куме. Не себе шкода, а вас. Перед народом у страм себе вводите. Три дні риєте землю, як кроти, а що знайшли? (Мик., І, 1957, 80); Набиратися (набратися) страму - те саме, що Набиратися (набратися) сорому (ганьби) (див. набиратися). - Набралася страму з отим царем [портретом, що хазяїн послав продавати] і пішла [з базару] ні з чим (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 137); На страм - щоб осоромитися. - Честі я не продам... На догану та страм Щоб козак себе мусів [мусив] наймати? (Граб., І, 1959, 297); Ні (і) стида, ні (й) страму немає (нема) в кого - хто-небудь дуже безсоромний; Страму наносити - осоромлювати кого-небудь. - Чого тобі ходити до нас та страму наносити? (Барв., Опов.., 1902, 301); Страму наробити кому - осоромити, знеславити кого-небудь. - Якби ти, сестро, жупан мала, То би з нами пила і гуляла; Як же ти, сестро, в сіренькій свитині, Наробила страму всій родині! (Нар. лірика, 1956, 322); Страму немає (нема) кому, в кого - те саме, що Сорому (сорома) немає (нема) (див. сором). - Страму вам нема, варвари, - докоряв буржуям Хрисан Кульбака, відомий у загоні своєю набожністю (Гончар, II, 1959, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | страм | страми |
Родовий | страму | страмів |
Давальний | страмові, страму | страмам |
Знахідний | страм | страми |
Орудний | страмом | страмами |
Місцевий | на/у страмі | на/у страмах |
Кличний | страме | страми |