стрепенути
СТРЕПЕНУТИ, ну, неш, док . 1. перех. Поштовхом, посмиком, ривком і т. ін. заколивати що-небудь. Перекинувши через плече улик, побіг [дід] з ним до тернини, підставив під бджоли і стрепенув легенько гілку... (Мирний, І, 1954, 192); // Смикнути, шарпнути кого-небудь за щось. [Любов (стрепенула його за руку ):] Тобі страшно? (Л. Укр., II, 1951, 93); Побачивши, що хлопець обижає Тетянку, стрепенув [дід] його за вухо (Григ., Вибр., 1959, 225).
2. неперех., чим. Поривчастим рухом захитати, замахати чим-небудь. Целя отряслась із нього [забуття], стрепенула своєю головкою з коротко обстриженим, м'яким, як шовк, попелястим волоссєм [волоссям] (Фр., II, 1950, 289); // Зробити помах чим-небудь у повітрі; змахнути. Оселилися вони знов у своїй хаті, у глухім дворі, бо вже не було там нічого живого, щоб голос подало, щоб крилом стрепенуло - усе вже спродане було... (Вовчок, І, 1955, 249); Сашко обережно підкинув ластівку, вона стрепенула крилами і знялась на акацію (Юхвід, Оля, 1959, 38).
3. перех. Викликати в кого-небудь стан тремтіння, дрожу, ознобу. Мов лихоманка стрепенула Василя; поблід, як полотно (Кв.-Осн., II, 1956, 32); Якась трясця стрепенула його всього, коли він пригадав тепер те (Мирний, IV, 1955, 136); // безос. - А що, Федоре, панів куме! - ледве ворочаючи язиком, вимовляє Федір. - Дожився? ..Бач, як тебе стрепенуло!.. (Мирний, IV, 1955, 233).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стрепену | стрепенемо |
2 особа | стрепенеш | стрепенете |
3 особа | стрепене | стрепенуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стрепенув | стрепенули |
Жіночий рід | стрепенула | |
Середній рід | стрепенуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стрепенімо | |
2 особа | стрепени | стрепеніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стрепенувши |