стрижій
СТРИЖІЙ, я, ч . 1. Те саме, що стригаль. На ціле Поділля, подейкували вівчарі, не було такого стрижія, як Сергій Майборода (Стельмах, І, 1962, 43); У радгоспі «Садовий» Приозерського виробничого управління Калмицької АРСР протягом тижня тривали курси стрижіїв овець (Хлібороб Укр., 8, 1964, 46).
2. заст., рідко. Те саме, що перукар. Поспішив [Михайлик] до стрижія, і той обмакогонив [обстриг] його з усіх боків, лишивши, на маківці копичку волосся (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 242); Стриже стрижій чоловіка, достриг до вуха та й пита: «Чи тобі вуха треба?» (Україна.., І, 1960, 287).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стрижій | стрижії |
Родовий | стрижія | стрижіїв |
Давальний | стрижієві, стрижію | стрижіям |
Знахідний | стрижія | стрижіїв |
Орудний | стрижієм | стрижіями |
Місцевий | на/у стрижії | на/у стрижіях |
Кличний | стрижію | стрижії |