строфіка
СТРОФІКА, и, ж . 1. Розділ віршознавства, що вивчає будову строф.
2. Будова строф поетичних творів. Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Рильський, III, 1956, 400); У П. Тичини строфіка динамічна, вона перебуває весь час у русі, змінюється її ритміка (Рад. літ-во, 7, 1967, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | строфіка | строфіки |
Родовий | строфіки | строфік |
Давальний | строфіці | строфікам |
Знахідний | строфіку | строфіки |
Орудний | строфікою | строфіками |
Місцевий | на/у строфіці | на/у строфіках |
Кличний | строфіко | строфіки |