струм
СТРУМ, у, ч. 1. Упорядковане переміщення електронів або іонів у провіднику. Для постачання енергії є установка, яка з допомогою паротурбогенератора перетворює тепло сонячного проміння в електричний струм (Наука.., 1, 1958, 6); // Електрична енергія, електричний заряд, що використовуються в народному господарстві, в побуті. Середі треба було бігти до електрогосподарства, щоб дати струм по хатах без запізнення (Ю. Янов., Мир, 1956, 282); Після свят підведуть струм до січкарні і різатимуть січку електрикою (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 43); Задиміли.. заводські димарі, покотився дротами електричний струм від потужних електростанцій (Вишня, І, 1956, 292); * У порівн. Все рясніше й рясніше бризкало на руки, на обличчя. Від кожної краплини радісний лоскіт перебігав струмом по всьому тілу (Гончар, III, 1959, 393).
^ Випрямляти (випрямити) струм див. випрямляти; Змінний струм див. змінний; Конвенційний струм див. конвенційний; Перемінний струм див. перемінний; Пульсуючий струм див. пульсуючий.
2. Те саме, що струмінь 1, 3. Приїхала пожежна команда. Іскристою дугою вдарив міцний струм води (Стельмах, На.. землі, 1949, 274); Холодний струм повітря січе сонне, ще гаряче обличчя (Коз., Вибр., 1947, 8); Він підставив руки під вугляний струм, як підставляв колись під пшеницю, і шматки вугілля боляче вдарили по пальцях (Ю. Янов., II, 1954, 148); [Гібсон:] Ну от, і у вас заграв патріотичний струм, як у того генерала (Собко, П'єси, 1958, 87); Тичина.. ввібрав у себе живлющі струми і Пушкіна, і Маяковського, зостаючись водночас яскраво самобутнім українським поетом (Рильський, IX, 1962, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | струм | струми |
Родовий | струму | струмів |
Давальний | струмові, струму | струмам |
Знахідний | струм | струми |
Орудний | струмом | струмами |
Місцевий | на/у струмі | на/у струмах |
Кличний | струме | струми |
струма
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | струма | струми |
Родовий | струми | струм |
Давальний | струмі | струмам |
Знахідний | струму | струми |
Орудний | струмою | струмами |
Місцевий | на/у струмі | на/у струмах |
Кличний | струмо | струми |
струміти
СТРУМІТИ, мить; мн. струмлять; недок. Те саме, що струмувати. Безмежжям лугів серед сонних лісів струміли тихі російські ріки (Довж., І, 1958, 449); Проти них з високих скель струмів у озеро пінявий водоспад (Сміл., Сад, 1952, 39); Яблуня, наскрізь просвічувана сонцем, струміла густим рожевим сяйвом (Ю. Янов., II, 1954, 117); На весь майдан струмів запах свіжоструганої сосни (Жур., До них.., 1952, 18); Доброта материнська струміла з усіх зморщок її чистого та виразного лиця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21); * Образно. Машина вирвалась за місто. Гайворон повернув на шосе, що струміло чорною стрічкою вздовж ріки (Зар., На.. світі, 1967, 9).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струмлю | струмимо |
2 особа | струмиш | струмите |
3 особа | струмить | струмлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струмітиму | струмітимемо |
2 особа | струмітимеш | струмітимете |
3 особа | струмітиме | струмітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | струмів | струміли |
Жіночий рід | струміла | |
Середній рід | струміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струмімо | |
2 особа | струми | струміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | струмлячи | |
Минулий час | струмівши |