стрільба
СТРІЛЬБА1, и, ж . 1. Дія за знач. стріляти 1 і звуки, утворювані цією дією. Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (Стор., I, 1957, 377); Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша (Гончар, 11, 1959, 250).
2. перев. мн. Навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль. Ідуть військові кораблі На гарнізонні стрільби (Нех., Під.. зорею, 1950, 146); Курсанти пішли до мішеней, щоб побачити наслідки стрільби (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34); - Молоді воїни, - каже майор, - добре діяли по тривозі і на стрільбах показали себе з найкращого боку (Рад. Укр., 2.II 1972, 4).
3. Дія за знач. стріляти 3 і звуки, утворювані цією дісю. [Деві:] Та славно буде! Напечем каштанів, що в мене є. Ото стрільба почнеться! (Л. Укр., III, 1952, 8).
СТРІЛЬБА2, и, ж., діал. Пищаль (у 1 знач.). Він зняв стрільбу, наготовив її до вистрілу (Фр., III, 1950, 9); Вона подає йому стрільбу грімку, Чіпляє сама ясну шаблю важку, Цілує і пестить, і щастя бажає, І, мов на музики, на бій виряджає (Л. Укр., І, 1951, 111); У старовину люди вбивали списами й стрільбами (Сам., ІІ, 1958, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стрільба | стрільби |
Родовий | стрільби | стрільб |
Давальний | стрільбі | стрільбам |
Знахідний | стрільбу | стрільби |
Орудний | стрільбою | стрільбами |
Місцевий | на/у стрільбі | на/у стрільбах |
Кличний | стрільбо | стрільби |