стукотіння
СТУКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. стукотіти і звуки, утворювані цією дією. Тихо-тихо так навкруги; у саду.. хтось майструє лавку - і далеко чутно стукотіння сокири по сирому дереві... (Хотк., І, 1966, 53); В темряві блимання двох постатей, пригашене сопіння, різкий удар посуду і за ним настирливе, але нерішуче стукотіння у вікно (Епік, Тв., 1958, 544); - Нас четверо та двоє жандармів притишено сиділи, прислухаючись до приємного стукотіння потяга (Досв., Вибр., 1959, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стукотіння | стукотіння |
Родовий | стукотіння | стукотінь |
Давальний | стукотінню | стукотінням |
Знахідний | стукотіння | стукотіння |
Орудний | стукотінням | стукотіннями |
Місцевий | на/у стукотінні | на/у стукотіннях |
Кличний | стукотіння | стукотіння |