стурбованість
СТУРБОВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбований 2. Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Л. Укр., II, 1951, 505); Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати, - така стурбованість написана була на їхніх обличчях (Загреб., Переходимо.., 1971, 113); В голосі того, хто казав, бриніла стурбованість (Баш, Вибр., 1948, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стурбованість | стурбованості |
Родовий | стурбованості, стурбованости | стурбованостей |
Давальний | стурбованості | стурбованостям |
Знахідний | стурбованість | стурбованості |
Орудний | стурбованістю | стурбованостями |
Місцевий | на/у стурбованості | на/у стурбованостях |
Кличний | стурбованосте | стурбованості |