стухлий
СТУХЛИЙ1, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до стухнути1.
2. у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд). Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима (Мирний, III, 1954, 189).
СТУХЛИЙ2, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стухнути2. - Вода.. стухла, стара і мутна (Фр., XIII, 1954, 422); * Образно. А чи ж бачив хто на світі краще повітря, як ось тут [у саду]? А ще до того в порівнянні із стухлою, гнилою атмосферою канцелярії (Круш., Буденний хліб.., 1960, 103).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стухлий | стухла | стухле | стухлі |
Родовий | стухлого | стухлої | стухлого | стухлих |
Давальний | стухлому | стухлій | стухлому | стухлим |
Знахідний | стухлий, стухлого | стухлу | стухле | стухлі, стухлих |
Орудний | стухлим | стухлою | стухлим | стухлими |
Місцевий | на/у стухлому, стухлім | на/у стухлій | на/у стухлому, стухлім | на/у стухлих |