стятий
СТЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стяти1. [Юлія:] Я колись на стятих смереках дуже гарні хрущі бачила (Фр., IX, 1952, 192); Дівчинка у вінку з гіллячки винограду тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин (Коцюб., І, 1955, 192); // стято, безос. присудк. сл. Де ж бо ти? Агей!.. Чи цвіт серця твого стято, Злою силою заклято? Чи тебе ордою взято Бранкою в полон? (Вороний, Вибр., 1959, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стятий | стята | стяте | стяті |
Родовий | стятого | стятої | стятого | стятих |
Давальний | стятому | стятій | стятому | стятим |
Знахідний | стятий, стятого | стяту | стяте | стяті, стятих |
Орудний | стятим | стятою | стятим | стятими |
Місцевий | на/у стятому, стятім | на/у стятій | на/у стятому, стятім | на/у стятих |