стійбище
СТІЙБИЩЕ, а, с . 1. Тимчасове поселення кочівників. Вдалині вночі ледве помітно блищали вогники - то були стійбища каракалпаків, і старий казах-провідник розповів Бутакову, що вони приїжджають сюди збирати ягоди (Тулуб, В степу.., 1964, 402); В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (Добр., Тече річка.., 1961, 11).
2. Селище осілих народностей Приамур'я та Сахаліну. До Радянської влади нівхів називали «угасаючим племенем». Від голоду і хвороб вимирали цілі стійбища (Веч. Київ, 16.I 1968, 4).
3. Місце відпочинку тварин і пастухів на пасовищі. За роки війни стійбище розруйнувалося, перетворилося в пустирище: кошари порозтягувано, землянки порозвалювались, тільки й зосталися купи глини та рештки плетених загорож (Гончар, II, 1959, 420); Одного.. невеселого весняного дня у той бік, де було оленярське стійбище, забрів ведмідь (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стійбище | стійбища |
Родовий | стійбища | стійбищ |
Давальний | стійбищу | стійбищам |
Знахідний | стійбище | стійбища |
Орудний | стійбищем | стійбищами |
Місцевий | на/у стійбищі | на/у стійбищах |
Кличний | стійбище | стійбища |