сукуватий
СУКУВАТИЙ, а, е. Який має багато суків. Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах (П. Куліш, Вибр., 1969, 49); Хрипко зітхає старий козак, спираючись на сукуватий ціпок (Тулуб, Людолови, II, 1957, 484); Відібрали [учні] потрібні дошки - щоб і рівні були, і не сукуваті (Збан., Курил. о-ви, 1963, 248).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сукуватий | сукувата | сукувате | сукуваті |
Родовий | сукуватого | сукуватої | сукуватого | сукуватих |
Давальний | сукуватому | сукуватій | сукуватому | сукуватим |
Знахідний | сукуватий, сукуватого | сукувату | сукувате | сукуваті, сукуватих |
Орудний | сукуватим | сукуватою | сукуватим | сукуватими |
Місцевий | на/у сукуватому, сукуватім | на/у сукуватій | на/у сукуватому, сукуватім | на/у сукуватих |