супокій
СУПОКІЙ, кою, ч. Те саме, що спокій. Супокій навкруг панує, Нерухомо степ лежить (Гр., І, 1963, 47); Скрізь - порох, мертвий супокій, - як сумно у оселі цій! (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 132); Заглядає ніч у вічі, В чорнім небі світить свічі, Розливає супокій... Спи, синочку рідний мій! (Рильський, II, 1960, 189); Якийсь супокій обняв його, розкіш наповнила його душу (Фр., VI, 1951, 376); Ще зелено кругом, але є жовте листя. Стоять, задумавшись на сонці, дерева,.. І ясний супокій всю душу залива (Пол., Вибр., 1968, 34); Життя не жартувало зі мною, і доводилося часом про літературні справи забути. А там - тільки хвилина супокою, вже й тягнеш як не щоденник, то зшиток із творами (Вас., IV, 1960, 47); Потомлені,.. Вони [коні] вертаються. Лиш кілька стригунців Не хочуть ні вівса, ні сну, ні супокою (Рильський, І, 1956, 82); - Добрий день вам, панно Маню! - обізвався я з уданим супокоєм (Коб., III, 1956, 27); В очах Задумана й пильна глибінь супокою (Бажан, Вибр., 1940, І94); - Справді, краще в ріднім краю Хоч і кости [кості] положить, Ніж в чужині в супокою, Хоч би і в достатку, жить (Фр., XIII, 1954, 365); Ще ніхто не дивився на час, як на щось самостійне І не залежне від руху предметів чи їх супокою (Зоров, Вибр., 1966, 137); // супокоєм, у знач. присл., діал. Спокійно. Якась біда не давала йому супокоєм і хвилинки посидіти (Март., Тв., 1954, 419).
Дати супокій - те саме, що Дати спокій (див. спокій). Щоб серцеві бідному дать супокій, На рідну кохану свою Україну Полиньте на крилах укоханих мрій (Вороний, Вибр., 1959, 45); Знайти супокій: а) заспокоїтися, набути душевної рівноваги. Батько ж Еней - неспроможен без сина знайти супокою - Каже Ахатові йти до причалів, і все розказати Синові, і самого привести до пунійського муру (Зеров, Вибр., 1966, 240); б) умерти, бути похованим. Я ж буду у труні і.. Знайду під миртами солодкий супокій (Зеров, Вибр., 1966, 445); Лишати (лишити) в супокою - те саме, що Лишати (лишити) в спокою (див. лишати). Посадивши його тут, наш кат на якийсь час лишив його в супокою (Фр., IV, 1950, 226); Не давати (не дати) супокою - те саме, що Не давати (не дати) спокою (див. спокій). Думи носились по його голові одна за другою,.. не давали йому супокою (Коцюб., І, 1955, 104); Не знати (не мати, не давати собі) супокою - те саме, що Не знати (не мати, не давати собі) спокою (див. спокій). Гадка... гадка гостить дома. Там, де браття рідні, милі Також томляться в тій хвилі Над роботою тяжкою І не знають супокою! (Фр., XIII, 1954, 407); Не має русалонька I там супокою, Не втопила свого лиха Навіть під водою! (Л. Укр., І, 1951, 325); Нема (немає, не було, не буде) супокою - те саме, що Нема (немає, не було, не буде) спокою (див. спокій). [Коновалиха:] Нема мені супокою, нема радості: аби б який чоловік почав балакати зо мною, зараз молодиці і почнуть зморгуватись (Кроп., І, 1958, 148); - Таким, як ми, - думав Василь, - і уві сні немає супокою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | супокій | супокої |
Родовий | супокою | супокоїв |
Давальний | супокоєві, супокою | супокоям |
Знахідний | супокій | супокої |
Орудний | супокоєм | супокоями |
Місцевий | на/у супокої | на/у супокоях |
Кличний | супокою | супокої |