схотітися
СХОТІТИСЯ, схочеться, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з'явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися. Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться (Укр.. присл.., 1955, 408); Схотілося йому понад Дніпром лукою пройтися (Вовчок, І, 1955, 319); Олександра схаменулась і заходилась коло вареників: їй самій схотілось їсти після чарки (Коцюб., І, 1955, 65); Іванька не міг нізащо йти без огірків: ..йому самому так захотілося солоних огірків, так схотілося! (Григ., Вибр., 1959, 36); Мені так схотілося побачити Марійку саме сьогодні, що я не наважився повертатися одразу додому (Мур., Бук. повість, 1959, 18).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схочуся | схочемося |
2 особа | схочешся | схочетеся |
3 особа | схочеться | схочуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | схотівся | схотілися |
Жіночий рід | схотілася | |
Середній рід | схотілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схочімося | |
2 особа | схочись | схочіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | схотівшись |