східці
СХІДЦІ, ів, мн. (одн. східець, дця, ч. ). 1. Горизонтальні виступи, перекладини, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись. Посідали [Женя і Ярошенко] на трухлявому східці на сходах (Вас., Вибр., 1950, 103); З тої ж ночі почались допити. З льоху чув Давид: сидів на верхнім східці біля дверей (Головко, II, 1957, 162); Переступивши в темряві кілька кам'яних східців, що вели вниз, він відчинив важкі набряклі двері (Скл., Святослав, 1959, 7); Стали підніматися крутими сходами. З кожним східцем грім канонади наростав, наче вони входили в грозову тучу (Гончар, III, 1959, 254); * У порівн. Од самого палацу гори неначе спадали наниз до Сули невеличкими поламаними крутими горбами, неначе східцями (Н.-Лев., VII, 1966, 71).
2. тільки мн. Те саме, що сходи2 1. Ззаду на могилу провадять дерев'яні східці (Коцюб., III, 1956, 44); Він чув кроки по східцях, нагорі і навіть зовсім близько коло себе (Ів., Опов.., 1949, 11); Гомонить тітка Катерина, присівши поруч з дівчатами на східцях вагончика (Гончар, Тронка, 1963, 280).
@ Ієрархічні східці див. ієрархічний.
3. перен., рідко. Те саме, що щабель. Сталася одна подія, котра ніби поставила їх на новий східець життя (Гур., Наша молодість, 1949, 28).
східець
СХІДЕЦЬ див. східці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | східець | східці |
Родовий | східця | східців |
Давальний | східцеві, східцю | східцям |
Знахідний | східець | східці |
Орудний | східцем | східцями |
Місцевий | на/у східці | на/у східцях |
Кличний | східцю | східці |
східка
СХІДКА див. сходка.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | східка | східки |
Родовий | східки | східок |
Давальний | східці | східкам |
Знахідний | східку | східки |
Орудний | східкою | східками |
Місцевий | на/у східці | на/у східках |
Кличний | східко | східки |