сів
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сів | сіви |
Родовий | сіву | сівів |
Давальний | сівові, сіву | сівам |
Знахідний | сів | сіви |
Орудний | сівом | сівами |
Місцевий | на/у сіві | на/у сівах |
Кличний | сіве | сіви |
сіва
СІВА, и, ж., заст. 1. Частина поля, що засівається одним змахом руки. Буде помалу йти, сіву меншу займать (Сл. Гр.).
2. Козуб або мішок з зерном, який навішують на плече, коли засівають поле ручним способом. Весною на своїм полі вони сіяли ярицю. І неждано мати зупинилась, приклала руку до грубої, з мішковини, сіви саме там, де мало бути серце (Стельмах, І, 1962, 423).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сіва | сіви |
Родовий | сіви | сів |
Давальний | сіві | сівам |
Знахідний | сіву | сіви |
Орудний | сівою | сівами |
Місцевий | на/у сіві | на/у сівах |
Кличний | сіво | сіви |