сікач
СІКАЧ1, а, ч. 1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м'ясо на стільниці сік (Фр., II, 1950, 341); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270); Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому коритці (Тют., Вир, 1964, 133).
2. Машина, механізм для різання чого-небудь. Для ферм великої рогатої худоби створено й такі машини, як скирторіз, сікач силосу.. та багато інших (Рад. Укр., 10.XII 1960, 2); Торф'яний сікач.
СІКАЧ2, а, ч. Дорослий самець кабана або морського котика (з іклами). Дикі кнури-одинці, що звуться ще за свої величезні страшні ікла сікачами, вигодовуються на справжнє страховидло, сильне та люте (Вишня, II, 1956, 158); На невеликій галявині паслись кабани. На моху ніжились поросята. Кабан-сікач підривав коріння величезного кедра (Рад. Укр., 5.I 1964, 4).
СІКАЧ, -а, ч. 1. Великий широкий ніж.
2. Фахівець з вбивства тварин, птахів. 3. техн. Сікуча частина абиякої холодної зброї, інструмента, машини. 4. техн. Інструмент для кисневої січки металів. 5. техн. Гострий шпатель, застосовується в штукатурних працях. 6. Те саме, що різак.ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сікач | сікачі |
Родовий | сікача | сікачів |
Давальний | сікачеві, сікачу | сікачам |
Знахідний | сікач, сікача | сікачі, сікачів |
Орудний | сікачем | сікачами |
Місцевий | на/у сікачі, сікачу, сікачеві | на/у сікачах |
Кличний | сікачу | сікачі |