сіромаха
СІРОМАХА, и, розм. 1. ч. і ж. Те саме, що сірома 1. - Забудеш було, що ти сіромаха, і вбогий, і голий, і босий (Н.-Лев., І, 1956, 67); [Петро:] Хіба без мене мало є таких сіромах, що б'ються, як риба об лід, з своїм безталанням і ніяк не виб'ються з гіркої нужди? (Мирний, V, 1955, 181); - Що ж будемо робити, хлопці, сироти ви мої, сіромахи? (Довж., І, 1958, 197).
2. ж., збірн., іст., рідко. Те саме, що сірома 2. На бік повстанців, яких очолив запорозький козак із сіромахи Максим Залізняк, перейшов сотник дворових козаків Потоцького Іван Гонта (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сіромаха | сіромахи |
Родовий | сіромахи | сіромах |
Давальний | сіромасі | сіромахам |
Знахідний | сіромаху | сіромах |
Орудний | сіромахою | сіромахами |
Місцевий | на/у сіромасі | на/у сіромахах |
Кличний | сіромахо | сіромахи |