січовий
СІЧОВИЙ, а, е. Прикм. до Січ1. Вийшовши на берег, утікачі почимчикували розшукувати січове начальство (Добр., Очак. розмир, 1965, 62); // Належний Січі, січовикам. - В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити. Святе діло наші січові коряки! (П. Куліш, Вибр., 1969, 90); Минули передмістя. Показалися запорозькі січові курені.. Ніде ніякої сторожі (Довж., І, 1958, 228); // Власт. Січі, січовикам. - Може, ви чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се наш січовий звичай (П. Куліш, Вибр., 1969, 90); // Який входить до складу Січі, є її членом. [Золотницький:] Дак ти кажеш, що й на Січі був? ..Добре, знаєш товариство січове? [Яким:] Знаю трохи (Гр., II, 1963, 539); Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Кач., II, 1958, 414).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | січовий | січова | січове | січові |
Родовий | січового | січової | січового | січових |
Давальний | січовому | січовій | січовому | січовим |
Знахідний | січовий, січового | січову | січове | січові, січових |
Орудний | січовим | січовою | січовим | січовими |
Місцевий | на/у січовому, січовім | на/у січовій | на/у січовому, січовім | на/у січових |